Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок)№26 "Росточок" музично естетичного профілю

   





Батьківський лекторій

 «АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ  ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКА.

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

 

адаптація до садка

 

    Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

 

  1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.

 

  1. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.

 

  1. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.

 

  1. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив джля дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитчяому садку, коментуючи все, що побачили.

 

  1. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.

 

  1. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.

 

  1. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.

 

  1. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.

 

  1. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.

 

  1. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.

 

  1. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.

 

  1. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.

 

  1. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.

 

  1. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно, печально…”  Більш детально про відображення і прийняття дитячих почуттів можна прочитати в книзі  Ю.Б. Гіппенрейтер “Общаться с ребенком. Как?”

 

         Як відповідати на дитячі запитання?

 

Дитячі запитання — це не просто цікавість маленького непосиди. Це пізнання світу, створення власної філософії. Будь -який батько запевнить, що іноді дуже важко відповідати на дитячі запитання, важко, але потрібно. Інакше завтра не поставатимуть нові запитання.
І стане сумно і прикро, адже на всі дитячі запитання є відповіді. Тато все знає. Він не може не знати. І мама все знає. Батьки — найважливіші люди на землі, які все можуть. У цій рубриці ми відповідатимемо на несподівані запитання вашого допитливого малюка. А сьогодні ми поговоримо про те, як потрібно відповідати на дитячі запитання.
Відповідати на дитячі запитання — це, між іншим, ціле мистецтво. Дуже добре, якщо дитяча допитливість радує батьків, і вони знаходять час для відповідей. Але трапляється й так, що дорослих дуже дратують незручні й нестандартні дитячі запитання, які змушують їх ніяковіти, ставляться невчасно і стомлюють.
Запасіться терпінням, розумінням і почуттям гумору. Зрештою, заведіть щоденник, де ви записуватимете «перлини» вашого «чомучки». Мине час, і ви разом посмієтеся над ними.


                    Як дорослі реагують на дитячі запитання?
Пропоную запитання, яке поставила психологові одна мама: «Моєму синові виповнилося 5 років і останнім часом він постійно ставить безглузді запитання. На­приклад, чому права рука називається правою, а не лівою тощо. Уся наша родина вже стомилася від його підвищеної допитливості. Порадьте, як правильно поводитися адже ігнорувати запитання шкідливо для розвитку дитини" У самому запитанні вже міститься ставлення мами, та й усієї родини до дитячої допитливості. Швидше за все, така мама знеохотить свого сина ставити запитання.
Між іншим, психологи спеціально займалися вивченням реакції батьків на дитячі запитання, і виявилося, що дорослий реагує на них, зважаючи на власний життєвий досвід, наукові знання, особливості поведінки. Учені визначили десять типових батьківських реакцій.
Реакція перша
Дорослий дуже дивується дитячому запитанню: «А чому це тебе дивує?», «А якого ж кольору повинна бути наша кров, якщо не червоного?», «Дивно, що це спало тобі на думку». Але ж дитина тому й поставила вам це запитання, що їй самій щось незрозуміло й дивно.
Реакція друга
У відповідь на дитяче запитання: «Скільки зірок на небі?» — дорослий відповідає: «Багато». Ця відповідь не містить жодної інформації, дорослий нібито дає дитині зрозуміти, що її запитання безглузде й примітивне. До цієї самої серії належать дорослі відповіді «від верблюда» і «по качану».
Реакція третя.
Іноді дорослі посилаються на якусь регулярність, періодичність подій: «За зимою настає весна, тому що так завжди буває», «Листя опадає, тому що так буває щороку», «Ластівки відлітають у теплі краї, тому що вони так роблять щоосені». Начебто тут уже більше інформації, але все-таки дитина не отримує відповіді на своє запитання.
Реакція четверта
Значно серйозніше звучить відповідь: «Муха здатна сидіти на стелі, тому що вона так улаштована». Філософськи, але не по суті. А як «так» улаштована ця муха? Чим її організм відрізняється, наприклад, від людського?
Реакція п’ята
Іноді дорослі супроводжують свою відповідь посиланням на який-небудь закон або правило: «Предмети падають на підлогу згідно із законом всесвітнього тяжіння», «Риби можуть перебувати під водою завдяки своїй анатомічній будові». Але дорослі забувають про те, що дитині нічого не відомо про закон усесвітнього тяжіння й будову риби.
Реакція шоста
Деякі мами й тата намагаються дати «дитячі відповіді» на дитячі запитання. Дитина запитує: «Хто сильніший — кит або слон?», а їй відповідають: «А хто сильніший — бегемот або носоріг?». «Чому йде дощ?» — «Тому, що йому так захотілося». Такі відповіді не допоможуть дитині зрозуміти суть речей, а тільки заведуть її у глухий кут.
Реакція сьома
Дорослі люблять використовувати у своїх поясненнях принцип аналогії: наприклад, якщо розповідати про те, як дерево навесні оживає, розпускається, а восени з нього опадає листя, можна легко почати пояснювати циклічність пір року і провести невеликий урок природо­знавства. Такий підхід буде зрозумілий дітям.

Реакція восьма

Дитині буде зрозумілим пояснення «від загального до частки». Наприклад, «Листя опадає з дерев тому, що вони живі. А все живе рано чи пізно вмирає». Дитина починає розуміти, що природа — це частина живого світу.

Реакція дев’ята

Зрозумілими для дитини є пояснення причини явища: «Наш організм потребує відпочинку і відновлення сил, тому нам потрібно спати». Така відповідь пояснює вже значно більше, демонструючи взаємозв'язок причини й наслідку.

Реакція десята

«Дощ іде для того, щоб могли рости рослини, поповнювалися запаси води на Землі» — доцільним є пояснення кругообігу води в природі. Дорослий спрямовує мислення дитини і на циклічність природних явищ, і на майбутнє.

 

 

 

 

 

 


 

               ВИХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ КАЗОК
 
Шановні батьки!

   Казки можна сміливо назвати одним з найбільш ефективних засобів виховання дитини. ні для кого не секрет, що діти навчаються в грі, а казка - це та ж гра, тільки гра в уяві дитини набагато простіше навчити якихось навичок під час гри - так само і пояснити йому щось набагато простіше за допомогою казок ...

 

   А тому, якщо дорослий бажає навчити свою дитину якимсь навичкам, виховати в ньому якісь риси характеру, прищепити відчуття добра і зла, пояснити йому якісь істини, підтримати малюка, - доведеться розбудити свою фантазію, напружити пам'ять, згадавши мову дитинства - казку.

Чому саме казки є настільки потужним інструментом для виховання, навчання дітей? Тому що діти мислять образами. І найкращим способом дати якісь істини дитині за допомогою образів є саме казка. Так, малюк, представляючи для себе образи, починає розуміти внутрішній світ героїв, вірити разом з ними в те, що добро переможе, співпереживати їм. Крім того, що казка є просто приємним проведенням часу, вона ще здатна зняти стан тривоги, хвилювання у дитини.

Крім того, роль казки можна розглядати і в ширшому аспекті - за допомогою казки можливо подолати негативні сторони особистості, яка тільки починає формуватися. але батьки повинні пам'ятати, що вибирати казки слід дуже уважно, звертаючи увагу на особливості психоемоційного розвитку дитини.

 

    Відзначаючи роль дитячих казок у розвитку малюка, варто сказати про те, що казки не тільки здатні розширити словниковий запас дитини, але також допомагають навчитися правильно будувати діалог зі співрозмовником, а також допомагають розвивати логічну зв'язну мову. До речі, дуже важливо робити мова малюка красивою, образною, емоційною - і в цьому також може допомогти казка. Крім усього іншого, під час прочитання казки у малюка формується і закріплюється вміння ставити запитання.

 

   Завдання виховання дитини за допомогою казки є досить складною. необхідно враховувати, що кожна дитина індивідуальна і, відповідно, під його потреби, особливості, потрібно вибирати ті чи інші казки.

 

   При цьому варто згадати, що в казках міститься мудрість, накопичена багатьма поколіннями. Сьогодні дуже модно дорікати казки в жахливій реалістичності. Але при цьому жорстокі дії, описані в казках, дитина сприймає як образ. Проте, якщо малюк постійно бачить сцени насильства по телевізору, то сприймати їх образно в казках він вже не зможе, а тому необхідно кожен раз розмовляти з дитиною, пояснюючи йому, що зло має гинути.

 

   До речі, той факт, що в казках завжди перемагає саме добро, є одним з найважливіших факторів у вихованні дітей. Знаючи це, малюк буде більше впевнений у своїх силах і набагато легше зможе справлятися з життєвими труднощами, сприймати якісь невдачі. Зрозуміло, життя обов'язково внесе свої корективи, але підсвідомість буде дбайливо зберігати перші уроки, які людина, будучи дитиною, виніс з казок.

 

    Казки є відмінним інструментом по вихованню особистості. При цьому казки розвивають почуття, а не розум. Якщо під час прочитання казок дорослий буде звертати увагу на улюблених і нелюбих дитиною казкових персонажів, то можливо на ранньому етапі виявити якісь психологічні проблеми малюка і, відповідно, усунути їх на самій ранній стадії.

 

   Фантазія дитини може бути спрямована як у позитивний, так і в негативне русло - батьки повинні про це пам'ятати і контролювати думки і фантазії дитини, розмовляючи з ним кожного разу після прочитання казки. Починати завжди краще з чарівних казок з простим сюжетом.

 

 


 

 

         КОЛИ СЛІД ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛОГОПЕДА

Часто батькам говорять, що заняття з логопедом можна починати тільки тоді, коли дитині буде три роки. Це неправильно. Тим більше, що найчастіше й насамперед консультація логопеда необхідна мамі й татові, а вже потім дитині. Робота з малюком (особливо, якщо він молодший 3 років) завжди набагато ефективніша, якщо проводиться батьками! Роль логопеда в цьому випадку полягає в навчанні батьків прийомів мовленнєвої компенсації та розробки комплексу заходів щодо подолання мовленнєвої недостатності або конкретних дефектів.

                         До логопеда слід звернутися, якщо:

1.До 2 років у дитини не з'явилося мовлення (дитина мовчить) або словник дитини налічує не більше 10 слів. Кваліфікований фахівець (логопед) уміє не тільки виправляти і ставити звуки, але й стимулювати появу мовлення в дітей, які не говорять!

2. Дитині більше 4 років, а вона не вимовляє (чи неправильно вимовляє) звуки рідної мови. У цей час фонетична система повністю сформована, і дитина повинна говорити правильно.

3. Дитина почала повторювати перші звуки, склади, слова (заїкається).

4. Дитині більше 6 років, а вона не запам'ятовує вірші, не може переказати текст, порушує структуру слів (спотворює слова).

Поради батькам, діти яких мають нервово-мовне порушення (заїкання)

Повноцінний сон – ознака здорової нервової системи. Для дитини з заїканням це вкрай актуально. Тому здоровому спокійному сну треба приділяти особливу увагу. Як у природі все затихає увечері, так і в дитини має бути перед сном: тиша, спокій, повільні прогулянки з дорослими з неквапливими розмовами про приємні для дитини теми. Нехай звучить заспокійлива тиха музика. Сядьте поруч із дитиною, тихенько погладьте її по спинці, по голівці (якщо вона не заперечує). Ці ледь відчутні повільні рухи заспокоюють дитину, розслаблюють. Вона має знати, що її люблять і оберігають.             

 - Дитина наслідує своїх батьків.

 - Якщо дорослий розмовляє такою мовою, яку хоче чути від дитини, їй легше буде перейняти манеру розмови дорослого. Дотримання цієї поради значно покращує мовлення дитини, заспокоює та врівноважує її.

 - Батьки мають пам’ятати: дитину треба „лікувати собою”, тобто своїм спокійним станом. Тому потурбуйтеся про себе, зверніться до лікаря, почитайте книжки, які можуть змінити ваш погляд на те, що виводить вас із рівноваги (Дейл Карнегі „Как перестать беспокоиться и начать жить”).

- Треба вчити дитину діяти самостійно: розповісти казочку, віршика, скласти опис малюнка. Спочатку ставте запитання, а потім нехай вона сама перекаже. Такі заняття потрібно влаштовувати щодня вранці та ввечері перед сном. Ці заняття вчать, як слід розмовляти, щоб у мові не було перешкод.

 - Якщо дитина збивається на швидкий темп, починає заїкатися, зверніться до неї спокійним тоном: „Спробуй сказати це, як я”. Те, що дитині не вдається, можна проказати разом.

 - Нехай дитина не побачить у ваших очах своєї великої проблеми. Адже, якщо дитина бачить, як хвилюються батьки через її мовлення, то вона намагається говорити краще. Але..., чим більш вона старається, тим гірше їй це адається.

- Не фіксуйте увагу дитини на поганій вимові ані своєю жалістю, ані суворими вимогами: „Говори добре, старайся!”, - ані частими порадами: „Не поспішай!”.

 - Не розповідайте іншим у присутності дитини про її заїкання, тим паче не демонструйте іншим, як вона заїкається. Нехай дитина не знає, що ви хвилюєтеся з приводу її мовлення.

 - Фахівці з поведінкової терапії переконані: заохочення ефективніше, ніж покарання. Покарання позбавляє маленьку дитину можливості задовольнити найважливішу потребу, яка є фундаментом подальшого життя, - потребу, яка є фундаментом подальшого життя, - потребу безумовного прийняття в любові.

 - Тому над цим слід замислитися батькам, які звикли виховувати своїх дітей авторитарно, вселяючи в душу комплекс неповноцінності, страху, низької самооцінки, що в наслідку впливає і на порушення в мовленні.

 - Рекомендують застосовувати режим мовчання під час виправляння мовлення в дітей, які почали заїкатися. Але цей режим застосовують не до всіх дітей. Якщо дитина дуже рухлива, швидка, непосидюча, для неї режим мовчання може бути непосильним і навіть шкідливим.

- Лише у разі, коли ваша дитина кілька днів може поводитися тихо і спокійно, можна розраховувати на користь від додержання режиму мовчання. Заборонено казати маленькій дитині, що мовчати слід через погану вимову. Краще подати це як гру, у якій виграє той, хто довше мовчить. А якщо вкрай необхідно щось сказати, то це треба зробити пошепки.

Хваліть дитину за найменші успіхи, підтримуйте,  і просто любіть такою, яка вона є!

 

 

/span

spa

color: rgb(255, 0, 255);

span style=

span style=

span style=b